Коли Дмитро став старшокласником, ми почали замислюватися, яку професію йому обрати і куди поступати. Це був час, коли освіта у Польщі була ще не розкрученою, але проаналізувавши умови, я зрозуміла, що це вигідніше і перспективніше, ніж у нашій країні. А так як була знайома із директором центру «Фелісія» Оленою Катаєвою особисто, сумнівів у мене не було. Ми вдячні цій чудовій, розумній жінці, справжньому професіоналу своєї справи за те, що допомогла нашу мрію втілити у реальність. За рік, поки Дмитро займався у викладачів Центру, вони зробили все, щоб син зумів опанувати польську мову і це наблизило нас до мети.

Вирішальну роль зіграв освітній тур до Любліна і Кракова, під час якого ми завітали до різних університетів, поспілкувалися із викладачами, а також ознайомилися із умовами проживання студентів у гуртожитках. На сина це справило враження, бо він побачив різницю між освітою у Польщі та в Україні. Раджу усім батькам скористатися подібними турами по польських університетах, поїхавши туди разом із дітьми. На відміну від відпочинку за кордоном, освітні мандрівки показують життя зсередини і допомагають дитині зрозуміти, чи хоче і чи зможе вона вчитися закордоном. Коли стало відомо, що наші діти поступили, деякі батьки плакали, але сльози були у тих, хто не їздив у тур і не бачив реальних умов життя. Я ж була абсолютно спокійна.

Дмитро вступив до Краківської Академії Моджевського на факультет Управління, спеціальність Маркетинг. Після отримання диплому бакалавра, пішов працювати. У 2015 році він став єдиним українцем серед поляків, який  отримав перемогу у престижному польському конкурсі у номінації «Найкращий менеджер».

Зараз син працює у агентстві, яке займається купівлею та продажем нерухомості, виконує там обов’язки спеціаліста із набору персоналу. Важливо, що він робить те, що добре знає і уміє, тому праця приносить йому і моральне, і матеріальне задоволення.