17.03.2018

Одинадцятикласниця Євгенія Васюта із Нових Санжар, яка здобула перемогу у конкурсі «Польську вивчай, призи вигравай» від МОЦ «Фелісія», закінчує школу і посилено вивчає польську мову. Дівчина планує навчатися у вищому навчальному закладі сусідньої країни. Женя погодилася поспілкуватися, тому пропонуємо вам інтерв’ю із нашою ученицею, дуже сміливою дівчиною, яка твердо знає, чого хоче у житті, не боїться змін і готова, не зупиняючись, йти до мети.   

Женю, як давно ти вивчаєш польську мову і звідки дізналася про Міжнародний освітній центр «Фелісія»?

– Про «Фелісію» довідалася із інтернету. Коли вже вирішила, що хочу поступати до Польщі, почала шукати, хто б допоміг мені здійснити мою мрію.  Тоді натрапила на інформацію про центр, подала заявку і мені передзвонили. Так розпочалося моє вивчення польської. Спочатку брала уроки по скапу, потім зрозуміла, що все-таки безпосередній контакт з викладачем дасть більше результатів. Приїжджаю на заняття до Полтави двічі на тиждень. Вивчаю польську вже близько року.

– Чи подобаються тобі заняття? Що можеш сказати про навчання і викладачів?

– На польську їжджу із задоволенням: уроки цікаві, інформативні, багато практики. А основне, що не так, як у школі, де наказують і змушують. У центрі «Фелісія» викладають так, що хочеться знати ще більше, педагоги зацікавлюють матеріалом. Це дуже подобається.

– Що далі? Вже визначилася із ВНЗ і спеціальністю?

– Готую документи до Вищої школи іноземних мов у Познані. Планую поступати на китаїстику (китаєзнавство або китаїстика – комплекс наук, які вивчають історію, економіку, політику, філософію, мову, літературу і культуру стародавнього і сучасного Китаю – авт.).

– Як цікаво. А чому саме такий вибір? Немає страху перед «китайською грамотою»?

– Я люблю вивчати мови, вони мені легко даються. Тому завжди знала, що пов’яжу своє життя із іноземною філологією, сама ідея вивчати китаїстику з’явилася в класі 9-му. Зрозуміла, що це перспективно, адже дуже багато європейських компаній співпрацюють із Китаєм. Зараз не обов’язково їхати до цієї далекої азіатської країни, щоб працювати перекладачем, достатньо знати мову і менталітет людей. Звичайно, страх перед китайськими ієрогліфами є, але коли чогось дуже хочеш, бажання пересилює побоювання.

– Чому для вступу обрала Польщу, а не якусь іншу європейську державу? Що плануєш робити після завершення ВИШу?

– Польща – наша сусідка, найближча до нас країна. Обрала її також через те, що на даний час там працював мій тато. Після завершення ВНЗ хочу знайти роботу у одній із країн Європи і оселитися там. В цьому і полягають переваги європейського диплому, що ти можеш знайти роботу в іншій країні.

– Женю, чого б ти хотіла б побажати своїм одноліткам, таким же, як ти випускникам, які вже завтра постануть перед вибором?

– Щоб хлопці та дівчата обрали у житті те, до чого лежить душа, а не те, що рекомендують дорослі. Щоб ішли до своєї мети і не боялися вибору. А батькам хочу побажати, щоб більше розуміли своїх дітей і підтримували їх.

Спілкуючись із цією милою дівчиною, я усвідомила одну річ: якщо чогось дуже хотіти, воно обов’язково збудеться. Женя, попри свою тендітну зовнішність і приємний голос, володіє неабиякою силою характеру, за тендітними плечима одинадцятикласниці проглядається міцний стержень. Впевнена: у неї все вийде, мрія стане реальністю, а труднощі загартують її і зроблять ще сильнішою.

І так тепло мені стало на душі від цього усвідомлення, адже завжди радісно спостерігати, як люди, яким ми даруємо частинку себе, досягають хай і маленького, але свого самостійного успіху.

Усім нашим учням хочеться побажати брати приклад із Євгенії, не боятися змін і йти на зустріч із невідомим. Адже, тільки відчинивши двері, можна побачити, що знаходиться за ними.